Дитяче читання – необхідне для життя хобі

Разом із занепадом читання в усьому світі – а про це переконливо свідчить статистика – суспільні і громадські інституції почали бити тривогу. Адже неможливо переоцінити роль книги в розвитку і становленні особи, відомі, навіть, вислови про те, що людина є те, що вона читає. Та й цитату з пісні Висоцького багато хто з батьків ще пам’ятає – про «потрібні книги», прочитані в дитинстві.

Отже, у всьому світі триває боротьба за маленького читача. В різних країнах проходять акції залучення дітей до читання: у Польщі – «Вся Польща читає дітям», в Австрії – «Вся Австрія читає дітям», подібні речі відбуваються і в інших європейських країнах.

Особливо цікаво, що до цієї благородної справи долучаються також великі компанії. Візьмемо, до прикладу, McDonald’s: в січні цього року компанія ініціювала програму, яка передбачає поширення дитячої літератури в своїй мережі швидкого харчування у Великобританії. Діти отримують книги разом із улюбленим Happy Meal. Таким чином, компанія планує роздати до 15 мільйонів книг за два роки.

Взагалі, у Великій Британії надзвичайно стурбовані ставленням дітей та підлітків до читання. Як свідчать дослідження, тільки 50% дітей у цій країні люблять читати. Решта ж віддає перевагу телевізору, соціальним мережам та іншим заняттям, що даються легше, проте не мають настільки позитивного впливу на розвиток дитини.

Щоб хоч якось привернути увагу до цієї проблеми, відомий англійський прозаїк Ніл Гейман прочитав лекцію про необхідність читати художню літературу. Його метою було донести до звичаних жителів Британії, що художня література:

• формує мовлення дитини, допомагає їй засвоювати нові слова та стиль мовлення;
• вчить граматиці (хоч ми не виділяємо коми в книзі чи не вивчаємо написання слів, проте на підсвідомому рівні це все сприймається);
• розвиває фантазію та допитливість (що буде далі? як це закінчиться?);
• дозволяє пізнавати світ, розуміти стосунки між людьми та спостерігати за вчинками героїв і їх мотивацією;
• веде у світ незнаного: фантастика, історичні книги чи книги про місця, де маленький читач ніколи не бував;
• це освідченість, що не обмежується лише шкільними завданнями, і формує особистість;
• це розвиток мислення та пам'яті;
• це розвиток чуттєвості (співпереживання, негативних чи позитивних емоцій).

В Україні влада пропагандою до читання не займається. Існують акції зі сторони видавництв та вони обмежуються авторами, що у них друкуються, тому це більше комерційна діяльність. Ні бібліотеки, ні школи, ні освітні адміністрації не проявляють ніякої ініціативи. Є закріплений Міністерством спосок літератури і на цьому робота чиновників закінчується.

Але ж це все класика! А скільки сучасних дитячих авторів існують у світі! Ми не заперечуємо важливість класичних творів, але ж сучасних дітей потрібно зацікавлювати, приваблювати. Цим покоління XXI століття відрізняється від ровесників радянського періоду і це повинно стати основою стратегією нашого Міністерства освіти.

Стаття надана компанією Dlab.com.ua